Це історія кохання, і я прошу вибачення; так вийшло ненароком. Але я хочу, щоб від початку було чітко зрозуміло — я не очікувала хороших наслідків. Я не збираюся вам розповідати так: «Попри мою саркастичність і втому від світу, ми із Семом разом знайшли спільне рішення, тільки для нас, а вам сюди не можна, хіба що притиснетеся носом до цієї книжки». Це погана прикмета, почнімо з цього. Одна моя знайома заробила цілий статок, пишучи про піднесену спокуту, яку принесла їй Закоханість, а поки їздила в тур, рекламуючи книжку в м’якій обкладинці, світло її серця втекло світ за очі й пропало з лиця землі. Навіть шепотіти про те, що ти щасливий, — погана прикмета, а ще це неввічливо. Скотт і Зельда не дуже чемно поводилися, вихваляючись на П’ятій авеню тим, як усе ідеально. Але чиста правда не має нічого спільного з поганими прикметами чи ввічливістю; чиста правда в тому, що я не знаю таких пар «чоловік — жінка», щоб у них усе складалося добре (для них усе, може, й добре складається, але подружжя середнього віку, яке не розмовляє одне з одним, — не мій ідеал хорошого кіно).
Багато моїх друзів переконані, що життя без Справжнього Кохання Навіки не варте того, щоб його жити. Вони постійно в пошуку й ображаються на богів, коли йдуть на вечірку й не закохуються там. Особливо жінки займаються жахливими самотортурами, які їм прищеплюють із дитинства. Зрештою, з погляду історії для жінок це все завжди було страхіттям, їм нав’язують таку логіку: «Все буде страхітливо, тому навчися насолоджуватися».
Днями я розмовляла зі своїм другом Ґремом і сказала йому, що, мабуть, простіше було б відмовитися від чоловіків і взятися за жінок, тільки в мене є кошмарна підозра, що я опинюся в тому самому готелі розбитих сердець, що й із чоловіками. «Не опинишся, — заперечив Ґрем. — Чоловіком будеш ти, і гівнюком відповідно теж ти». Зненацька я отримала ін’єкцію здорового глузду, коли уявила себе «тим чоловіком», і всю свою безумовну моторошність: уникання емоційних прив’язаностей, брехня та інші види приємних розваг. Забувати подзвонити.
Оскільки неможливо примусити чоловіка, у якого я закохана, прочитати будь-що, якщо це не про нього чи для нього, я подірявлю цю книжку курсивними прихованками, щоб він не читав її два з половиною роки, як попередню. Зваблення нечитача — ось для чого я планую використати Лос-Анджелес.